Несамовите «невелике морське око» - одне з найвищих озер Українських Карпат (1750 м. над рівнем моря). Розташоване в Івано-Франківської області. Лежить у межах Карпатського національного парку, в льодовиковому карі (впадині) на східних схилах гори Туркул (масив Чорногора). Довжина озера 88 м, ширина 45 м. Глибина по всій площі коливається в межах 1-1,5 м. Льодовикового походження.

Місцевість поблизу Несамовитого вражає доісторичними формами. Недалеко знаходяться хребти Великі та Малі Козли, які розсікають долину з озером на три частини. Хребти складаються з гострих, неприступних скель. З цим сильно контрастує долина, де лежить саме Несамовите: на великому рівному полі цвітуть гірські квіти, а за ними - простягаються поля пухнастою альпійської сосни.

Легенди про озеро Несамовите:

За кількома легендами, якщо кинути камінь в озеро то можна накликати жахливу негоду, що принесе з собою шквальний вітер і зливи.

Інша легенда говорить, що душі всіх людей, які на себе накладають руки (повісяться, втопляться) або заберуть у когось життя, потрапляють у Несамовите. Кажуть, що коли кинути в озеро камінь, тобто потривожити душі грішників, то з'являється з нього білий вершник на білому коні і починає навколо гарцювати. Де кінь ногою ударить - там відлупуються від скель великі шматки льоду.

Тоді вискакують з водяної безодні душі грішників, напаковують той лід у великі міхи і розлітаються темними хмарами від Чорногори на всі боки. Де розв'язують торби - там гатить з неба град. А ще кажуть, що коли хтось помирає гріховною смертю, то його душа каменем летить у озеро. І тоді теж всі його мешканці громом і градом з озера вітають в такий спосіб поповнення.

Тільки мешканці сусідніх сіл відають, яку шкоду їхнім домівкам завдає влітку град, що його народжує Чорногора. І тому всі вони свято шанують звичаї і дотримуються повір’їв. А коли вже гроза пройде селом, то вони з цікавістю роздивляються в кого яку шкоду град наробив. Та з гордістю вихваляються, що у тих, хто істинно вірить у бога, святкує у всі великі й малі свята і шанобливо ставиться до громовиць, - шкоди стихія не наробила ніякої. І не дай боже комусь хизуватися перед тутешніми жителями, що пробував кидати камінь у Несамовите. За то гуцули по голівці не погладять.

А з озером так є: дуже часто в обідню спеку, коли на небі ані хмарки, через якихось 20-30 хвилин погода збіситься і така гроза з вітром насунеться, що не знаєш, чи ще доведеться побачити білий світ чи ні. Гуцули кажуть на це - шарга. То і вітер ураганний з холодним дощем та мокрим снігом, і град, і грім, і блискавка. Не позаздриш туристу, який потрапить у таке на Чорногірських верхах.

Причаїлось на дні льодовикового кару Несамовите - спостерігає морським оком за чарівним світом Карпатських гір. І береже свої таємниці.

Було це давно, повертався з торгів у Мадярському Сиготі додому один гуцул з Жаб'єго. Зблудив подорожній перед горою Шпиці і спустився в якийсь величезний котел. Застала його ніч коло невеликого озера. Прив'язав він свого коня до каменя, а сам із сухих дров наклав ватру, взяв кітлик і пішов набрати води на кулешу. Лиш зачерпнув раз, тут величезний гуркіт зчинився. Глипнув, а на протилежному березі такий собі панок котить у файній бричці, запряженій двома норовистими кіньми. Під'їхав до газди і питає:
- Що ви тут шукаєте так пізно?
- Хочу повечеряти і ніч тут перебути, бо тяжко в темряві горами додому добиратися.
- Та ви що, будете сухою кулешею з такої далекої дороги перебиватись та під корчем спати? Ходіть до мене, я недалеко тут жию та й Вас добре прийму.

Сіли вони у бричку та й поїхали просто в озеро. Вода розступилася, і показався великий красивий палац. Всі вікна залиті яскравим світлом, а з хоромів радісні співи і музика долинають. Запросив пан гуцула за стіл, що аж вгинався від різних заморських наїдків і напоїв. Лиш вдарило за північ, вогні погасли, а весела публіка вляглася спати. Тим часом на подвір'ї замку хтось не вгавав, відчувався рух. Чоловік подивився у вікно і побачив купу людей, які заготовляли з водяної поверхні лід.
- Що то ви собі за таку роботу найшли серед літа? - дивується верховинець.
- Це душі померлих грішників заготовляють град, - пояснює панок. - Коли вони ще жили - то я їм підслуговував, а тепер до кінця світу вони мені служитимуть.

Зрозумів гуцул, що то нечиста сила до нього говорить і три рази перехрестився. Завирувало озеро, вдарило холодними хвилями об береги і викинуло геть на скелі гостя.

Є й не такі страшні легенди. Наприклад, кажуть, якщо вмитися в Несамовите, то протягом року знайдеш своє щастя. Недалеко від озера, під Туркулом, колись стояла фабрика, виготовляються ліки з високогірних рослин. Її зруйнував зсув, після якого утворилося ще одне озеро (неподалік від Несамовитого). Втім, воно зараз активно заростає альпійської сосною, і знайти його досить важко.

Такі різноманітні легенди існують серед місцевих жителів. Але як і будь-які гори , чи глибокі озера, Озеро Несамовите не жаліє необачних. У народі здавна відоме просте правило: береженого Бог береже. Але відвідати це місце все ж таки варто. Сюди приїздять в різні пори року, але найбільше відвідувачів припадає на літо і весну, хоча часто це місце підкорюють і лижники взимку.

Розташування: Озеро Несамовите, Масив Чорногора

Координати GPS: 48.12250030, 24.53919720

Матеріали взято з karpaty.love